15. Спірні питання визначення підсудності справ про визнання правочинів недійсними (п. 27 ППВСУ № 9).

24.04.2018 Категория: Рекомендации гражданам/ Просмотров: 169 Комментариев: 0

Позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об’єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред’являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як роз’яснив пленум ВССУ в пунктах 41, 42 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 114 ЦПК), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло з договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно – предмет іпотеки чи застави; про розірвання договору оренди землі; про стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про що постановляється ухвала. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до належного суду (п. 4 ч. 3 ч. 5 ст. 121 ЦПК).

Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті – ст. 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил виключної підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК).

Як правило, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, суди враховують роз’яснення, викладені в п. 27 ППВСУ № 9 та пунктах 41, 42 постанови пленуму від 01 березня 2013 № 3 ВССУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Разом з тим встановлено неоднакове застосування норм процесуального права при визначенні підсудності справ, зокрема вимог ст. 114 ЦПК щодо виключної підсудності.

Так, у червні 2014 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про визнання нотаріальних дій з посвідчення договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2005 року нікчемними, про визнання договору іпотеки нерухомого майна від 12 серпня 2005 року нікчемним, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження нерухомого майна.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 червня 2014 року позовну заяву з підстав, передбачених ст. 115 ЦПК повернуто позивачу для подання її до належного суду.

Однак ухвалою апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2014 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв’язку з тим,  що нерухоме майно, з приводу якого виник спір, знаходилося у м. Вишгороді, тому, враховуючи положення ст. 114 ЦПК та роз’яснення п. 27 постанови ППВСУ № 9, справа  підлягає розгляду у Вишгородському районному суді Київської області. 

Виходячи зі змісту ст. 114 ЦПК, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, позовів щодо будь-яких вимог, пов’язаних з правом особи на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання умов договору стороною, об'єктом якого є нерухоме майно.

 

Комментариев: 0
avatar